Дошкільний навчальний заклад №40








Сторінка психолога

 

 

Особливості адаптації

Виховання емпатії у дітей

Соціальна адаптація дітей з особливими потребами

Формування батьківської компетентності

 

Як виховати в дітях чесність 


Порада1.

Вірте         вашій        дитині. 


Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять - не

 

зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите. 


Порада 2.

 

Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна. 


Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один - одному. 


Порада 3.

 

Не     створюйте         ситуації    для   обману. 


Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.


Порада 4.

 

Не     вчиняйте принизливих     допитів. 


Порада 5.

 

Винагороджуйте       правдивість. 


Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того,

 

що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ». 


Порада 6.

 

Показуйте          приклад    чесності. 


Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома? 


За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку -

 

провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей

 

завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

 

 

 

ПОКАРАННЯ ДИТИНИ

Покарання дитини - одна з найсерйозніших проблем сімейного виховання. Зазначимо основні принципи, порушення яких часто призводить до появи неслухняних і вередливих дітей:

•  Поки дитина мала, визначте для неї основні «не можна». Наприклад: не можна вириватися на вулиці, підходити до плити, залазити на вікно, відчиняти двері, хто б там не дзвонив тощо.

• З них викресліть вимоги, що залежать від вас. Наприклад, заклейте розетки, поставте крючки на двері й вікна так, щоб малюк не дотягнувся, предмети, що можуть розбитися, поставте на верхні полиці.

• Ваші вимоги мають бути незмінними. Не слід карати дитину за те, що робите самі. І дорослий може щось розлити чи розбити чашку.

• Зауважте вік малюка. Жоден дорослий не виллє на себе кашу. Коли-небудь дитина обов'язково навчиться їсти акуратно, а поки що користуйтеся фартушком і не робіть трагедії через забруднені сорочки.

•  Ніколи не використовуйте образливі слова проти дітей.

•  Коли батьки і вихователі повторюють дитині, що вона нерозумна, рано чи пізно вона в це повірить і перестане проявляти свої здібності, думаючи, що цим уникне насмішок і небажаних порівнянь.

 

 

Анимация детишки                                                                                                                    

 

 

Анимация детишки

Формування батьківської компетентності

Дитинство – це особливий етап розвитку суспільства. Сучасна наука має численні дані про визначну роль періоду дошкільного дитинства в житті кожної людини. Саме в цей період формуються психологічні новоутворення, які надають можливості здійснювати всебічний гармонійний розвиток дитини. На характер та зміст окремих періодів дошкільного дитинства в першу чергу впливають конкретні соціально-економічні умови та етнокультурні особливості суспільства, в яких зростає та виховується дитина, а також система організації та зміст дошкільної ланки освіти. Головним фактором впливу на дитину дошкільного віку виступають батьки та сім’я, які складають особливий предмет наукового аналізу сьогодення психологічної та педагогічної науки. Діти повинні виховуватись не для сьогодення а для майбутнього. Тому формування моральних основ дитячої особистості; сприяння вихованню доброї, чуйної, лагідної дитини; розвиток культури мовлення, спілкування і поведінку дитини; виховання потреб в самовдосконаленні та самовихованні - це і є принципом виховання дитини.

Дитина – особистість, яка здатна відчувати, переживати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій унікальний досвід, мати свою власну точку зору, та вибирати, як їй поводити себе у тих чи інших ситуаціях. Надзвичайно важливо зрозуміти, як дитина бачить свою сім’ю, себе, як інтерпретує те, що відбувається. Саме її особистісне ставлення є результатом внутрішньої активності дитини, і має для неї певний сеанс, який не завжди є очевидним для оточуючих, але саме ставлення, а не зовнішні обставини визначають поведінку дитини, є основою розвитку її особистості. Почуття і переживання дитини є тим компасом, який допоможе досягти бажаної мети у вихованні. Дитина – це вільна особистість; виховання - це перш за все самовиховання         батьків
Взаємодія дитини з батьками є перший досвід взаємодії з оточуючим світом. Цей досвід закріплюється і формує певні моделі поведінки з іншими людьми, які передаються з покоління в покоління. Батьками створюється певна атмосфера спілкування в сім’ї, де з перших днів життя малюка відбувається становлення його особистості. Контакти з дорослими вирішальним чином визначають направлення і темпи розвитку дитини. Між поведінкою батьків і поведінкою дітей просліджується певна залежність: «прийняття і любов» породжують в дитині почуття безпеки і сприяють гармонійному розвитку особистості, «явне відкидання» веде до агресивності і емоційного недорозвитку. 
Психологічна і педагогічна робота з дітьми не буде ефективною без допомоги та          підтримки батьків.
В дошкільному віці дитина лише шукає характерні для неї засоби відношень з оточуючими, у неї виробляється стійкий особистісний стиль і з’являються уявлення   про          саму себе.
Емоційне відношення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку, які формуються в цей час, залишають твердий слід на всій подальшій поведінці та образу думок людини.
Про важливість проведення психологічної роботи з родиною говорить той факт, що більшість батьків у теперішній соціальній ситуації не мають можливості приділяти достатньо часу спілкуванню зі своєю дитиною, відповідно, і культура родинного спілкування поступово звужується, що відображається на якості дитячо-батьківських відношень і, відповідно, на розвитку дитини.
Основні труднощі, з якими стикаються батьки:
1) нестача часу на спілкування з дитиною (за якою, можливо, ховається неусвідомлене невміння або небажання спілкуватися);
2) недостатність психологічних знань про особливість дитячого розвитку;
3) незрозумілість причин тієї чи іншої поведінки дитини;
4) ускладнення в виборі ефективних засобів виховного впливу;
5) складності само рефлексії своїх відношень з дитиною.
Виходячи з вищезгаданого, взаємозв’язок дитячо-батьківських відношень проявляється          через:
-розширення можливостей розуміння своєї дитини;
- сумісну    діяльність;
- проживання      досвіду      в        групі;
-рефлексію і можливість отримання зворотного зв’язку.
Психологія розвитку дитини показує, що фактори, які впливають на становлення дитячої психіки, в одному випадку сприяють, а в іншому – перешкоджають оптимальному розвитку особистості дитини. Так, взаємовідношення в батьківській сім’ї, відношення до дитини з боку батьків можуть формувати ефективну потребністньо - мотиваційну систему дитини, позитивний погляд на світ і на самого себе, і ті ж самі фактори, але з іншим психологічним змістом можуть приводити до шкідливого розвитку потреб і мотивів, низької самоповаги, недовіри до оточуючих.